Під час російсько-турецької війни 1787-92 років російські війська намагалися витіснити турецькі війська з району північно-західного узбережжя Чорного моря. Після падіння Очакова в грудні 1788 року турецький флот зробив своєю регіональною базою гавань Хаджибея. Захоплення Хаджибея стало першочерговим завданням для очищення узбережжя між Дністром і Дніпром від турецького флоту. Підготовка до захоплення фортеці почалася влітку 1789 року з посиленою розвідки. До Хаджибею вийшли три кінних і три піших полки козаків Чорноморського війська під командуванням військового отамана З. Чепеги і військового судді А. Головатого при шести гарматах. Щоб приховати маневр, війська просувалися тільки вночі і 23 вересня 1789 року досягли Пересипу.

Наступного дня до козаків приєдналися регулярні російські війська. Послані раніше до Хаджибею козаки донесли де Рібасу, що гарнізон фортеці складається всього з 300 чоловік при 12-ти гарматах, але оборону підсилює турецький флот - близько 40 суден в море і 33 Лансона, що стояли на якорі біля берега. Де Рібас прийняв рішення почати штурм фортеці, не чекаючи підходу основних сил.

О 4 годині ранку 25 вересня розпочався штурм. І хоча турки вже помітили, що наближаються колони російських військ, було надто пізно. У лічені хвилини батальйон полковника Хвостова, де знаходився і де Рібас, оволодів фортецею. Однак взяттям фортеці бій не закінчився. В той же день, 25 вересня, як тільки розвиднілось, турецький флот підійшов до берега і спробував вогнем кораблів відбити фортецю. І хоча перевага сил була на їхньому боці, повернути собі Хаджибей турки не змогли.

Через місяць укріплення Хаджибея були підірвані російськими військами. За Яським мирним договором 1791 року Хаджибей остаточно відійшов до Росії. 2 вересня 1794 указом російської імператриці Катерини Другої на місці Хаджибея було засновано місто, яке в 1795 році отримало назву Одеса.