Києво-Печерська лавра

При згадці про столицю України, місто Київ, перша асоціація це - Києво-Печерська лавра. Велична будівля, що пронісла майже через тисячу років безліч втрат й надбань. Лавра - одне з перших по часу заснування монастирів на Русі. Можливо не всі знають, що значення слова "лавра" - це статус, який дають тільки великим чоловічим монастирям.

Перше архівну згадку відносять до 1051 року, а статус лаври монастир отримав в 1688 році. Перша кам'яна церква була закладена у 1073 році. Через п'ять років половці вчинили жахливий напад: святині розграбували і посварили, тим самим не давши зміцніти "нареченій Господній" до кінця. Повністю церква була відновлена ​​лише до 1108 року.

Важкі часи припали на долю Києво-Печерської лаври: пограбування торками, підпали берендеями, знову грабіж з боку половців, а в 1240 році хан Батий поставив монастир на коліна: хто з монахів встиг врятуватися - бігли.

Більше 200 років в монастирі вирував дух руйнування й занедбаності. Наново відбудована церква в 1470 році простояла цілою недовго - набіги татар і кримських військ знову зруйнували будівлю. Завдяки щедрим пожертвам церква відновлюється, але пожежа в 1718 році спустошла будівлю залишивши тільки стіни. Все - стародавні грамоти, скарби, бібліотека - все лягло прахом до землі.

XX століття, період німецької окупації: окупаційна влада організувала в Лаврі поліцейську дільницю, де були вбиті 500 мирних громадян. У 1941 році, під керівництвом Еріха Коха, з храму проводився масовий вивіз цінностей. Для приховування розграбування Успенський собор був підірваний 3 листопада 1941 року. Відновлення собору припадає на рубіж XX-XXI ст. З тих пір монастир більше не знає сумних подій. У 1995 році монастир відсвяткував 950 років свого нерухомого існування.

Парк вічної Слави воїнам Великої Вітчизняної Війни

Парк Вічної Слави в Києві - меморіальний комплекс, розташований на крутому схилі Дніпра. Сюди приходять люди, щоб вшанувати пам'ять солдатів, віддати данину їх героїчним вчинкам.

Парк Вічної Слави розбитий на місці Аносовського, або як його ще називали Комендантського саду, який був заснований в 1894 році. Центром парку є встановлений в 1957 році обеліск Слави, виконаний з темно-сірого граніту. Біля підніжжя 26-метрової стели знаходиться пам'ятник Невідомому солдату. До монумента веде широка алея, де розташовані 34 могили воїнів, загиблих в роки Другої Світової війни. Про подвиг наших співвітчизників нагадує Вічний вогонь, оточений бронзовим вінком з дубового листя.

За земляним валом розташований оглядовий майданчик, звідки відкривається вид на Києво-Печерську лавру. Увечері з неї можна побачити прекрасну панораму вечірнього міста. Очевидці відзначають дивовижну зорову ілюзію - яскраво освітлена магістраль являє собою своєрідну «дорогу в небо». Одним з останніх пам'ятників, встановлених у парку є Пам'ятник жертвам голодомору 1932-33 рр., Який був відкритий у вересні 2003 року.

Меморіал пам'яті жертвам Голодомору

Національний музей України «Меморіал пам'яті жертв Голодомору» присвячений трагедії 1921-1923 рр. і 1932-1933 рр. У центральну композицію меморіалу входить дзвіниця, яка виконана у формі свічки білого кольору з позолоченим ажурним вогнем.

«Свічка пам'яті» являє собою тридцатидвухметрову бетонну каплицю. Нижню частину свічки оперізують хрести, що нагадують крила вітряка, які прикрашені скульптурами журавлів. Грані свічки прикрашають орнаменти з хрестів у вигляді віконець, що нагадують українську вишивку. Ці висічені віконечка-хрести символізують душі загиблих від голоду українців. Скульптура дівчинки, яка зворушливо притискає до грудей пшеничні колоски, є символом дітей, загиблих від голоду, а також закону «про п'ять колосків», існуючого в 30-ті роки.

Споруджено меморіал за проектом колективу, який очолив художник Анатолій Гайдамака. Зал пам'яті меморіального центру представляє предмети домашнього селянського побуту 20-30-х рр. ХХ століття, зібрані в селах, які постраждали від голодомору, і експонує Національну Книгу Пам'яті жертв голодомору 1932-33 рр., яка представляє собою найповніший мартиролог, що вміщає інформацію про померлих в ті роки. У музеї постійно відбувається демонстрація відеоінсталяцій, під час якої документи, фотографії та кінокадри розповідають про причини, характер і наслідки Голодомору.

Майданчик поруч з пам'ятником голодомору знаходиться на березі Дніпра. Звідти відкривається гарний вид на столицю, а в підзорну трубу можна побачити все Правобережжя. Можна також помилуватися видом Русанівки, Березняків, Гідропарку та Троєщини. Відкрит меморіал  в 2008 році, на честь 75-ї річниці Голодомору - найстрашнішої трагедії в історії українського народу.

Батьківщина-Мати

Батьківщина-мати - це втілення непохитності духу народу, який зміг вистояти і перемогти у найстрашнішій війні. Місце, на якому зараз стоїть скульптура "Батьківщина-Мати", завжди було ласим шматочком. Наприклад, Олександр II планував на цьому місці величезну дзвіницю, але Києво-Печерська лавра не схвалила таку ідею. Наступна спроба зробити щось на цьому місцерозташуванні була за Миколою II, але йому завадила Жовтнева революція. А в 30-ті роки XX століття було вирішено спорудити парк культури і знову ж здійсненню проекту "щось" завадило - Велика Вітчизняна війна.

Скульптура "Батьківщина-Мати" була зведена в річницю дня перемоги - 9 травня 1981 року. Автором статуї став - Євген Вучетич, який є також автором схожого монумента в Волгограді.
Після смерті Вучетича проект очолив Василь Бородай. Він розробив його спільно з іншими скульпторами та архітекторами.

Існує легенда (народна): у час споруди статуї "Батьківщина-Мати", київський митрополит вів переговори з першим секретарем ЦК Компартії України Володимиром Щербицьким про те, щоб скульптура не була вище Великої Лаврської дзвіниці, розташованої неподалік Києво-Печерської Лаври, нібито зброя не може бути вище хреста. Після цього було вирішено вкоротити меч скульптури, кінчик меча став нижче верхівки дзвіниці на 12 метрів. Однак архітектори стверджують, що це зроблено для архітектурної рівноваги між спорудами колишнього музею Великої Вітчизняної війни і Лаври.

Загальна площа меморіального комплексу склала понад 10 гектарів. До нього увійшли: музей з монументом «Батьківщина-мати», головна площа з Алеєю Міст-героїв і скульптурними композиціями «Форсування Дніпра» і «Передача зброї», галерея героїв фронту і тилу з бронзовими горельефними композиціями, чаша «Вогонь Слави», виставка бойової техніки і озброєння, окрема будівля, де розгорнуті постійно діючі реліквійні експозиції «Трагедія і доблесть Афгану», «На чужих війнах», відкриті для відвідування екскурсантів літаки Лі-2, МіГ-23 і вертоліт Мі-24В, а також головний експозиційний корпус музею - триповерхова споруда з площею перед ним, що вміщає до 30 тисяч чоловік. Саме тут, в честь всенародних свят Перемоги, звільнення України і Києва, проводяться загальноміські заходи за участю ветеранів і їхніх нащадків.

Національний ботанічний сад ім. Н.Н. Гришка

Національний ботанічний сад ім. М.М.Гришка НАН України входить до природно-заповідного фонду України. Він є об'єктом комплексної охорони і належить до земель природного та історико-культурного призначення, які охороняються як національне надбання держави.

Сьогодні НБС ім. М.М.Гришка НАН України за різноманітністю колекцій живих рослин, масштабами території, рівнем наукових досліджень, займає одне з провідних місць серед найбільших ботанічних садів Європи. До складу ботанічного саду входить 8 наукових відділів, унікальний колекційний фонд НБС налічує близько 11180 таксонів, що відносяться до 220 родин та 1347 родів.

НБС ім. М.М.Гришка НАН України - провідна наукова установа України, що проводить дослідження з проблем інтродукції та акліматизації рослин, дендрології та паркознавства, збереження генофонду рідкісних та зникаючих видів рослин, селекції та генетики квітково-декоративних, плодових, овочевих та кормових культур, медичної ботаніки, біотехнології тропічних та субтропічних рослин, алелопатії (хімічної взаємодії) рослин і біоіндикації.

В результаті багаторічної діяльності по інтродукції рослин в НБС ім. М.М.Гришка створено унікальні флористичні комплекси "Ліси рівнинної частини України», «Українські Карпати», «Степи України», «Крим», «Кавказ», «Середня Азія», «Алтай і Західний Сибір», «Далекий Схід» . На цих ділянках зроблена спроба не тільки відтворити рослинність певної географічної зони, але, по можливості, й рельєф та окремі типові ландшафти. Справжньою окрасою ботанічного саду є його дендрарій. Колекція бузку, магнолій вже давно стали не тільки візитною карткою ботанічного саду, а й міста Києва.

Вечірній Київ

Це загадкова  ні з чим незрівнянна театральна атмосфера. Навіть якщо Вам пощастило потрапити на оглядову екскурсію днем, вечірній Київ - це абсолютно інше місто, яке чекає зустрічі з Вами, щоб здивувати і підкорити Вас. Відправляйтеся за незабутніми враженнями і єдиними в своєму роді світлинами з собою на фоні вечірньої столиці.